lyubashyk: (Default)
Конгрес 1997 року, який мав відбуватися в Дубліні, ми пропустили за поважних причин. Тому в 1999 вирішили відірватися на повну.
Транспорт - авто, новенька Шкода-Феліція. 5 осіб. Ті самі 3 Люби, Михайло, але замість Олега-водія мій брат. На той час йому було 7 років. Другий водій - мама.
Польща
Чесно кажучі з того відвідування Польщі не пригадується нічого, крім того, що це був перший візит.
Чехія
Прага. В 1999 році я вперше була в Празі. Місто справило враження. Та й досі справляє. Там я навчилася вирізняти нашу нову машину серед інших. Бо в той час Шкод у Празі було десь відсотків 90. Зараз їх вже набагато менше в процентному співвіношені, хоча й досі найбільшпоширене авто.
Німеччина
Запам'ятався тихий і майже безлюдний зелений прикордонний пункт у горах і піші люди з паспортами, що ходили в гості на той бік.
Дрезден.
Чимало часу ми провели у пошуках галереї. Проблема була в тому, що молодь знала англійську, але не знала де Дрезденська галерея. А старі напевно знали де галерея, але пояснити не могли, бо ми не знали німецької:) Врешті решт ми розшукали. Довго ходили, роздивлялися, навіть гроші зплатили, щоб відзняти на плівку. Щоправда по приїзді ми дізналися що камера не захотіла нічого знімати.
Але якщо чесно, я мабуть не пригадаю нічого, з того що там бачила. Ні картин, ні авторів. Тільки сам факт.
Хоча ні. Було там кілька картин, з однаковим сюжетом. Якісь оргії, фавни, чи може полювання? Щось таке яскраве і велике. То їх можна було порівнювати "знайди 10 відмінностей".
Потім ми ще заїджали до давньої знайомої батьків в Дуйсбург чи щось таке. Поки їхали легко так дали маху на 400 км. Німецькі автобани класна штука, але й до них треба призвичаїтись та бути уважними:)
А взагалі дуже на вистачало безладу.
Люксембург
Перше й найяскравіше. Уявіть: Узбічча, припаркована поліцейська машина. Біля неї на стільчику спить товстий вусатий дядько у формі. То був прикордонний пункт:) А також перший досвід Європи без кордонів.
Чудовий парк біля університету в якому на травичці обідали люди.
Франція
Відрада для душі після Німеччини. Легесеньке безладдя на полях. Дороги кращі. І не такі паралельно-перпендикулярні:) Правда дорогі.
Дуже красива країна.
А ще там смачнющі ванільні булочки.
Коли ми купували їх та все інше в супермаркеті, то зустріли співвіччизників. Точніше вони примітили нашу машину, і вирішили залишити визітівку із запрошенням. А тут і ми повернулись. Наші за кордоном звичайно не рідкість, але на власному, українському авто увагу привертають:)
Швейцарія
А туди ми так і не потрапили. Ми звичайно знали, що в нас немає їхньої візи, але вирішили спробувати скоротити шлях.
Нажаль, не вдалося.

А про саму Італію читайте в наступному випуску.
А тут попередня серія. Афіни 1995 рік.

З.І. Не погано було б отимати якісь зворотні зв'язки, якщо хтось до цього місця дочитав і не заснув:)
lyubashyk: (Default)
Їхали стареньким гольфіком, 5 осіб, 3 Люби і 2 хлопці-водія. Їли консерви, бульйонні кубики, та мішок власноручно насушених сухариків.
Найбільша турбота - чи випустять нас взагалі з країни, бо дорога поцілила камінцем в фару. Олег ходив, шукав вирішення цієї проблеми, в результаті виміняв на пляшку горілки якусь фару від трактора:) Але вона нам на щастя не знадобилася.
Молдова.
Найбільше враження - приднестровські порганці з автоматами і деяке напруження дорослих з цього приводу. А Молдавські хотіли хабаря сигаретами, але погидували нашими, які були якоїсь не правильної марки (не Мальборо,і навіть, не Кемел).
Румунія
Румунією нас удома лякали найбільше, тому план був проїхати її не зупиняючись. Бензином ми були заправлені під зав'язку. Видно не в нас одних був такий план, бо на кордоні з нас намагалися взяти "податок на повний бак" ні багато ні мало 33 бакси (на той час значні для нас грощі). Дівчата довго англійською пояснювали, що ми науковці, грошей нема і т.п. Митники робили вигляд, що не розуміють. Потім тато вийшов і голосно закричав "Корупція!..Чауческу..." Це допомогло більше - нас відразу пропустили.
Ще запам'яталася сірість Бухаресту(і те що назва так схожа на Будапешт) і певне розчарування відсутністю закордонних див.
Болгарія
Кирилічні букви і готель.
А ще була заправка, на якій нас намагалися надурити і залили повний бак замість 10 літрів, які ми просили. Бензин там був дорогий, але нам вже було треба. Не на тих напали:) Тато сказав, що заплатить тільки за 10, але не проти щоб заправник відсмоктав залишок. Вдосталь насьорбавшись пального (в прямому розумінні) заправник сдався і взяв грощі. Врешті це була наша найдешевша заправка:)
Греція
Складність розрізняти написи на дорожніх знаках. Особливо помітна після Болгарії. Це вже не кирилиця, і навіть не латиниця:)
Відсутність чистоти, про яку розповідали як про одне із закордонних див(Фінляндія, Угорщина). Присутність нав'язливих росіян на вулицях, які намагалися продати шуби-шуби-шуби. Дорослі весь час їм відповідали, що не запам'ятали, в якому ж саме готелі ми зупинилися. Я вже була достатньо розумна, щоб не підказувати:), хоча звичайно хотілося продемонструвати свою гарну пам'ять.
Дивом врятований гаманець з усіма грошима однієї з наших Люб.
Дівчаче: Чудесна м'якенька помаранчева норкова шубка з каптуром, яка коштувала стільки, скількі всі три інші, куплені згодом. І я, вся така з себе правильна, що навіть не просила:) Хоча й досі пам'ятаю.
Нарешті придбана різнокольорова пружинка-веселка, а також глиняний стаканчик з візерунками в якості сувеніру. Скуштована вперше шаурма і кока-кола.
Рідке морозиво з автоматів зі смаком ванільно-шоколадного чупа-чупсу.
Море. Берег з гострими камінцями-їжачками-коралами, поранені ноги. І дуже, дуже солона вода. Певне розчарування, що море не Середземне. Я мала плани пошукати на його березі дику капусту, яка згідно підручника там мала траплятися:)
Прчитані дві дуже гарні книжки, взяті з дому, які я досі пам'ятаю(тільки не авторів)
Знайомство з Бреславом Гершоном, і його анекдот-переможець на конкурсі психологічних анекдотів того року(Доктор, я жить буду? - А смысл?)
Акрополь як туристична мекка і Дельфи як чудова місцинка у горах з гарною атмосферою.
lyubashyk: (Default)
Вирішила розпочати ініциативу і порозповідати про країни в яких я була. Згідно порядку потрапляння.
Формат буде приблизно такий. Країна, коли, транспорт. Найбільше враження. Цікаві люди. Міста.
Сподіваюсь буде цікаво.

Подорож перша. До Афін, 1995 рік.
Подорож друга. Усі шляхи ведуть до Риму, 1999 рік. Туди...Італія...Додому
Подорож n. Стокгольм, 2007.
lyubashyk: (Default)
Размышляя о том, не махнуть ли нам с малым в Севастополь к родственникам, полезла узнать на сайт Укрзализныци какие на сейчас ценовые правила провоза 15-летних оболтусов.
Мягко говоря удивлена:

Перевезення дітей залізничним транспортом здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року №976 „Про встановлення пільгового тарифу на перевезення дітей залізничним транспортом”.
Відповідно до зазначеного, діти віком від 6 до 14 років здійснюють поїздки у внутрішньому сполученні у пасажирських вагонах всіх категорій з оплатою вартості проїзду у розмірі 75% вартості проїзду дорослого пасажира.
Пільги школярам законодавством України не визначено, тому школярі старше 14 років здійснюють поїздки за тарифом, встановленим для дорослих пасажирів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1999 р. N 541 „Про затвердження Порядку надання пільгового проїзду студентам вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів у міському й приміському пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і залізничному транспорті територією України”, студенти вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації та учні професійно-технічних навчальних закладів для проїзду в поїздах приміського і міжміського сполучення купують квитки за половину їх вартості у загальних і плацкартних вагонах.


lyubashyk: (happy)
Вернулась из очередного путешествия на конгресс.
Ехали не особо напрягаясь. Маршрут был приблизительно таким:
туда: Киев - Устилуг - Варшава - Познань -(первая ночевка)- граница - Гамбург(2 ночевки) - Копенгаген (ночевка) - Мальме (ночевка) - Стокгольм
и назад: Стокгольм - Нунасхамн - (паром) - Гданьск - (ночевка) - Ягодин - Киев
Был произведен осмотр Гамбурга, Копенгагена и Стокгольма - ударили по северной Европе). Больше всего впечатлил, как не удивительно Гамбург (хоть он слегка выпадает из этого ряда), потом Стокгольм, хоть я его видела уже не в первый раз.
Копенгаген тоже очень красивый город (историческая часть), но окраины, как и вся Дания не впечатлили. Наблюдая при подъезде спальные районы возникало стойкое ощущение что домики рисовал ребенок лет 6 без особенного воображения. Очень простые линии и аскетичные цвета - эдакие барачки... Русалочка красивая.
Справедливости ради нужно сказать, что в Копенгагене нам не очень повезло. В отеле потеряли нашу бронь и пришлось затратить чрезвычайно много усилий по поиску нормального жилья. Цены - не бей лежачего - удивили, мягко скажем. К тому же мы попали на уикэнд и все было забито.
Погода была интересная - очень холодно (мы ходили в курточках) и солнечно (я обгорела). Данцы при этом в парке лежали в купальниках на травке и загорали.
Конгресс был весьма интересен, очень насыщенная научная программа. Да и организаторам ничего плохого(почти) сказать нельзя.
Почти заключается в том, что в окончательном варианте программы они поотменяли дубли наших докладов в других секциях и постеры, о которых сообщали ранее. Привезенные постеры, мы повесили все равно. Наш симпозиум состоялся.
Из забавных моментов можно отметить еще Открытие Конгресса. Обычно это приветственные слова руководства и чиновников + небольшая музыкальная программа + фуршет. Сначала на сцену вышли студенты-скрипачи и очень красиво отыграли, потом было говорение. Следующим в программке было написано: Waterloo, The ABBA Show. Нам не посчастливилось сидеть в первых рядах. Страдая от бьющей в уши очень громкой фонограммы я мучительно думала, достаточно ли тетки на сцене старые и страшные, чтобы быть настоящей АББА. Это был ужас. Хотя зал, кажется, принял их за настоящих. Надеюсь это все же были не они, не хотелось бы омрачать светлый образ:)