lyubashyk: (bashful)
[personal profile] lyubashyk
Початок.
Виїжджаючі з Франції ми очікували якогось знаку зміни краіни. Кордону, простіше кажучі:) Але не дочекалися. Віддавши гроші на пункті оплати доріг ми опинилися в самісінькій Італії. Про це свідчили дорожні вказівники, які з'явилися через кілька кілометрів.
Мілан
Мілан ми подивилися що називається з вікна автомобіля. Вважаючи, що я при цьому ще щось намагалася фільмувати, не дивно, що вражень особливих не лишилось. Просто красиве місто.
Знайшли стару подругу батьків. Вигрузили замовлення: червону ікру та великий кульок соняшникового насіння:). Покуштували справжню італійську пасту. Там і заночували.
Зранку виїхали. Без особливих пригод таки доїхали до Риму.
Рим
В Афінах ми вперше побачили дорожній затор. Тоді ми навіть не знали що це таке. Там головною проблемою була погана організація доріг. В Італії все було трохи інакше. Весь тиждень в Римі ми провели блукаючи їхніми радіальними розв'язками. Звичайно ситуацію ускладнювали відсутність у нас дорожньої мапи Риму і рідкісне знання англійської місцевими мешканцями. Кожна поїздка на конгрес і з нього перетворювалася на пригоду. А ми ж ще й на море їздили:) Рахуючі їхні устіки* ми намотали не одне коло по їхній окружній:)
В Італії також діє неписане правило чия машина крутіша, той і має перевагу. Але при всьому цьому усі досить приязні та переповнені бажанням допомогти.
В 1999 році конгрес забажав, щоб учасники заплатили внески заздалегіть через банк. Це було досить скадною задачею на той час (та навіть і на зараз лишається), але нам вдалося її вирішити. Трохи згодом з'ясувалося, що робили ми це даремно. Бо після того як ми заплатили, організатори подумали-подумали і вирішили значно скоротити внесок для вихідців з малозабезпечених країн. З України в тому числі. Грошима нам сдачу звичайно не дали, але були такі ласкаві, що надали нам житло і видали талони на харчування.
Житлом виявився хостел якоїсь християнської місії, в кому майже все було нормально, крім того, що зачинявся на ніч він об одинадцятій. Взагалі-то це був не найкращій варіант, бо ми планували зупинятися в кемпінгу, але що поробиш.
Годувались ми переважно у найближчому до конгресхолу ресторанчику, в якому приймали ті талони. Він виявився китайським. І досить пристойним.
Культурна програма:
Все таки старовинні міста це щось. У центрі не треба ходити в музеї щоб знайти стародавності. Вони скрізь. Головне не перечепитися. А також скрізь розкопки і реставрації.
Колізей справив враження. Сама арена не зберіглася, проте можна було роздивитися всі приміщення, які були під нею. Дуже цікаво.
А ще я в захваті від собору св. Петра. Місце з Атмосферою. Вражаюче. І жодних збережених фоток.
Там на вході в Собор сталася подія, яка вплинула на моє національне самовизначення. Ми стояли на сходах і розмовляли між собою. Російською. До нас підійшов чорнявий парубок, працівник, привітався, запитав звідки ми, ми відповіли, що з України. Тоді він перейшов з англійської на українську і запитав в нас, чого ми не розмовляємо рідною мовою. Ми звичайно знайшли, що йому відповісти, але причина навіть нам не здалась поважною. Далі з'ясувалося, що парубок зовсім не з Західної України, та й взагалі на Україні не був. Він італієць, і просто вивчив українську. До речі пізніше я дізналася, що дійсно в соборі св. Петра завжди можна знайти людину, яка розмовлятиме тою мовою, яка тобі необхідна. Це в них така політика:) Ну а ми піля того за кордоном завжди намагалися українською розмовляти, це навіть часом виявилось корисним.
Ще ми потрапили у Ватікан. З другого разу, бо в перший форма одягу була не відповідна. Музей перенавантажений і не дуже гармонійний. Хоча безперечно цікавий. Це ж скільки років в нього звозили дива з усього світу...
Від такої високодуховної теми до зовсім низької. Тато розповідав свої враження від наявності за кордоном на дорогах і вулицях повій. Мені і самій було досить цікаво тоді їх побачити. Дівчат так того разу я й не помітила, та трохи не познайомилась з їхнім клієнтом:) Було це так. Кожен день після конгресу ми гуляли по місту, але не дуже довго. Але того дня був спеціальний захід - прийом в посольстві Швеції, тому додому ми повернулись трохи запізно. Десь опівночі. Здавалося б дитячий час:) але вявилось достатньо щоб поцілувати зачинені ворота. Тато поліз чарез паркан когось шукати, а я з тьоть Любою стою собі край дороги, чекаю. Під'їжджає автівка, водій відчиняє двері починає до нас щось говорити, підморгувати і закликати. Наївною виявилась не я. Тьотя Люба зробила спробу підійти, я її утримую за руку, питаю, ви куди? Та ось же чоловік щось питає, йому мабуть допомога потрібна. Я й зараз не знаю, чого мені та ситуація здалась однозначною, і нікуди підходити бажання не виникло. Тільки я стала думати як в тричі старшій людині пояснити чого хоче той дядько, як і до неї дійшло:) От є ж люди для яких допомога іншому - інстинкт, перший імпульс.
Доречі ночували ми в номері.
Після конгресу ми ще трохи помандрували Італією. Зупинялися на узбережжі, купалися в морі. Так і доїхали до Неаполю.
Кулінарне: В тій поїздці я вперше спробувала нектарин, а також розпробувалва оливки. До того я їх не переносила, але неапольскі! Величезні м'ясисті зелені оливки... Ням-ням-ням. Смачнющі. А ще там був риночок морепродуктів. Не буду себе спогадами мучити:)
Помпеї.
Там можна ходити день-два-тиждень і не набридне. Лава законсервувала все дуже добре, все гарно зберіглося. Будинки і дворики, лазня і школа. Місце для зібрання городян. Безліч посуду і скульптур. На дорогах колії від колес. Найбільшим відкриттям стала зебра. Дороги досить глибокі і щоб перейти на інший бік викладені великі прямокутні глиби каміння. Точнісенько зебра, тільки об'ємна.
Малий трохи не застряг в якійсь величезній амфорі, коли намагався пограти в схованки. Не помістився. Швидко витягли:)
http://divcha.livejournal.com/42803.html
Але це ще не все цікаве і не всі пригоди, бо була ж іще й дорога додому.
Читайте про неї в наступному випуску.
*uscita(італ)-вихід/тут - з автостради/, читається насправді "усчіта"
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.